КОКАИН Fish Scale
Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
Э, бро, слышь, чуваки! Постойте-ка, расскажу вам историю, которая выше всех и вся, про то, как я прославился на весь район. Дело было так, вот.
Вот пришел ко мне друган, сказал, что скоро у него ДР, и нужно чет яркое придумать, чтобы запомнилось надолго. У меня голова красивых идей полна, и даже отец директором фирмы, а мать гордостью района, не могли меня остановить.
Нарыл я в интернете контакты кладмена, того курьера, который делает закладки. Позвонил, договорился. Говорит, у него есть всё, что душе угодно. Только нужна предоплата, понимаешь, чтобы не обижались. "Деньги течут рекой" - думаю, и поехал к кладмену за своей порцией счастья.
Кладмен, зовут Егором, встретил меня на парковке во дворе. Машина его была атас, настоящая фура, и внутри уже было все готово. Я вижу, он открыл багажник, а там - закладки! Сразу взял я свою коробку с шприцами, барбами и марцефалом.
Пока Кладмен считал деньги и убирал все на место, я подумал, как бы прибавить остроты этому специальному празднику. Вспомнил, что у меня еще остался кокаин! Решил спаять его в машинку и сделать пероральное употребление. Прикольно же будет!
Ну, тут уже наступило время веселья и радости! Весь наш сюрприз воспламенился, как бензином орошенный пень, и мы втроем начали дуть эту волшебную порцию. Чувствовалось, как энергия и сила пронизывает каждую клеточку тела. "Это кокаин, жесть!" - кричал я, счастливый как никогда. В конце концов, друзья - это то, ради кого стоит делать такие подвиги, не правда ли?
Наркотики закончились, но вечер только начинался! Нужно было продолжать куражиться и дурачиться, а с такими продуктами фенамин на лицо! Все мы перебрались в бар, где было ооочень шумно и весело. Встретили там девчонок, они поняли, что мы немного улетели в космос, и тоже решили к нам присоединиться.
Увидели мы на танцполе еще несколько гопников, которые были во всеоружии - сигареты, ампулы с настоем барбитуратов и, конечно же, эйфория, пропитавшая каждую их клеточку. Да, бро, мы с ними на одной волне!
Сами понимаете, что барменов эти нажравшиеся и наркоманы заботили меньше всех. Они сами уже были под воздействием чего-то сверхъестественного. Видимо, их кладмен уже успел впечатать им свои закладки. Хотя, может, они просто скурили годный дурь и теперь дует им всем, не знаю.
Тут вдруг мой друган падает без сознания. "Братишка, ты окей?!" - бил я его по плечу, но он не реагировал. Сердце замирало, блять, чуваки, я испугался, серьезно!
Но потом я осознал, что это просто последствия нашего творчества. Ему стало очень плохо от нашего невероятного феерического праздника. Окоймленные друзья подхватили его, и мы выбежали на улицу. Надо же чем-то его успокоить и вернуть в норму!
На улице стоял дождь, гениальная идея словно молнией ударила в мою голову. Пришлось вызвать скорую и отвезти его в больницу. По крайней мере, сейчас ему обеспечат должное оказание медицинской помощи, я так думаю, хотя надежда помереть, конечно, всегда остается.
Так что, ребята, мораль этой истории проста - слишком много дурных и хороших доводов никогда не бывает. Расставляйте приоритеты, помните о своем здоровье и здоровье близких. Тогда все будет офигенно!
Фидбэк
Стена